СНІД...ЗДОЛАЄМО РАЗОМ

Вінниця  2002

1-е видання

Розповсюджується безкоштовно.

Тираж 5000 екземплярів.

При використанні матеріалів видання посилання на джерело та авторів обов’язкове.

Видання здійснено в рамках програми малих проектів Посольства Королівства Нідерландів (Матра КАП)

Автори:

Ігор Матковський – заступник головного лікаря Вінницького обласного центру боротьби та профілактики СНІД, лікар-інфекціоніст, Голова ради фонду “Позитив”, депутат Ленінської районної ради м. Вінниця.

Оксана Бондар -  аналітик, директор організаційно-проектного відділу Молодіжного центру “Форум”.

Молодіжний центр “Форум” – молодіжна громадська організація, метою якої є сприяння самореалізації молоді, її інтелектуальному, культурному та духовному розвитку.

Офіс:
вул. Хмельницьке шосе 2, кімн. 208,

м. Вінниця, Україна, 21036

тел.: (0432) 326747

E-mail: This e-mail address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it
URL: http://www.mcforum.vinnitsa.com

Вінницький обласний благодійний фонд “Позитив” – здійснює програми з профілактики негативних явищ у суспільстві.

Офіс:

вул. Ватутіна, 46/140

м. Вінниця, Україна, 21011

E-mail: This e-mail address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it   

Рецензія

Дане видання присвячено одній з найбільш актуальних проблем сучасної медицини, зокрема інфектології – ВІЛ-інфекції/СНІД.  В той час як Україна займає одне з ведучих місць по темпам зростання ВІЛ/СНІД в Європі та світі, населення, а також лікарі багатьох профілів практично не мають повного об’єму інформації з даної проблеми. В запропонованій книжці авторами на сучасному рівні, використовуючи міжнародні терміни, висвітлені проблеми етіології, епідеміології, основних клінічних проявів ВІЛ-інфекції і безпосередньо СНІД. Представлені дані засвідчують  про добру підготовку авторів з цих питань, поглиблене вивчення сучасної медичної літератури з ВІЛ-інфекції/СНІД та даних, накопичених у Вінницькій області. У виданні використані матеріали, зібрані безпосередньо Матковським І. А. в процесі практичної медичної та громадської діяльності. Імпонує сучасне подання матеріалу у вигляді питань та відповідей. Заключні сторінки відведені розповідям самих ВІЛ-інфікованих людей, що зберігає  принцип “рівний-рівному”, який є актуальним і сучасним на даному етапі у боротьбі з ВІЛ-інфекцією. На мою думку, сама книга дуже вдало скомпонована і може використовуватись як первина для ознайомлення лікарів усіх профілів та ВІЛ-інфікованих, але найголовніше – для молоді як інформаційний довідник з даної проблематики.

Доктор медичних наук, доцент кафедри інфекційних захворювань Вінницького Національного Медичного Університету ім. М. І. Пирогова  Мороз Л. В.

ВСТУП

Дорогий друже!

В XXI сторіччя світ увійшов з багатьма проблемами. Одна з них – це ВІЛ-інфекція та її кінцева стадія   СНІД. Деякі країни стоять на порозі знищення тому, що ВІЛ-інфікованість громадян цих держав досягає 50%. Що буде з цими країнами через 10-20 років, ніхто не може передбачити. Людство вперше в сучасний період зустрілось з хворобою, яка ставить під загрозу саме існування людини. Це трапилось тому, що  збудник ВІЛ-інфекції/СНІД вразив захисну систему організму – імунну, і людина не може протистояти будь-якій інфекції.

Однією з важливих причин стрімкого розповсюдження ВІЛ-інфекції/СНІД є порушення деяких морально-етичних надбань людства. Безладне статеве життя, знецінення інституту сім’ї, неконтрольований прийом наркотиків та алкоголю, не завжди професійне виконання своїх службових обов’язків  стало нормою сьогодення.

Ця книга познайомить тебе не тільки з історією розвитку хвороби, статистичними даними,  шляхами інфікування, ознаками хвороби, а й саме головне – з засобами захисту від ВІЛ-інфекції/СНІД.

Ми хочемо, щоб прочитавши цю книгу, ти відповів собі на такі питання: чи завжди твоя поведінка не є ризикованою по відношенню до ВІЛ-інфекції/СНІД? Чи все ти зробив, щоб зберегти твоїх однолітків, друзів та близьких від цієї хвороби?

Також ми хочемо, щоб прочитавши цю книгу, ти не викинув її на смітник, не розпалював вогнище, не підставляв її під пательню, а подарував коханій людині або близькому другу. Таким чином ти збільшуєш тираж цього видання та даєш шанс близький людині  зберегтися від небезпеки. 

Тож здолаємо СНІД разом!

ЩО ТАКЕ ВІЛ, ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ, СНІД?

ВІЛ-інфекція – це інфекційна хвороба, яка розвивається  в результаті багаторічного знаходження в клітинах людини Вірусу Імунодефіциту Людини (ВІЛ) і характеризується повільним пошкодженням імунної (захисної) системи, що приводить до СНІД (Синдрому Набутого ІмуноДефіциту).

СНІД (Синдром Набутого ІмуноДефіциту)–це заключна стадія ВІЛ-інфекції, коли імунна система людини не може протистояти інфекційним та раковим захворюванням, що приводить до смерті ВІЛ-інфікованої людини.

ВІЛ (Вірус Імунодефіциту Людини) – це вірус, що передається від людини до людини статевим шляхом, через кров і від матері до дитини.

            ВІЛ-інфекція – це незвичайна хвороба, тому що людина може бути інфікована багато років і здаватися при цьому абсолютно здоровою. Але вірус імунодефіциту  поступово розмножується в клітинах організму і, зрештою, знищує можливість людині боротися проти будь-якої інфекції, убиваючи захисні клітини крові, що є частиною імунної (захисної)  системи. Якщо людина ВІЛ-інфікована, це ще не означає, що в неї відразу розвинеться СНІД. Вірус може знаходитись в організмі роки і десятиліття, перш ніж носій відчує які-небудь ознаки захворювання. Протягом цього періоду людина може виглядати і почувати себе абсолютно здоровою, але при цьому може передавати цей вірус іншим.

Таким чином:

-          можна заразитися ВІЛ, навіть не підозрюючи цього;

-          можна заразити ВІЛ-інфекцією іншу людину, не знаючи про своє ВІЛ-інфікування.

Через деякий час після  розмноження вірусу ВІЛ в організмі, у людини з’являється стан, що нагадує якесь гостре інфекційне захворювання, але через деякий час воно проходить – “виліковується”. Звичайно, ніхто не зв’язує ці прояви з ВІЛ-інфікуванням та гострою фазою ВІЛ-інфекції.

У людини з’являються серйозні проблеми зі станом здоров’я: може розвинутись запалення легенів, туберкульоз, рак; а також захворювання, більшість з яких ніколи не виникають у людей зі здоровою імунною системою. Ця стадія називається СНІД. У цей час людина різко втрачає вагу (на 10 і  більше відсотків), має постійно підвищену температуру тіла, збільшені лімфатичні вузли, хронічну втому, підвищене нічне потовиділення, тривалий рідкий стілець (пронос). Після цього настає момент, коли організм не може протистояти інфекціям, хвороби не піддаються лікуванню і людина вмирає.

З кожним роком накопичується все більше даних, які доводять, що збудник СНІД вражає не тільки імунну, але й нервову систему.

 ЯК ВИНИКЛА ХВОРОБА?

 ВІЛ-інфекція/СНІД далеко не єдина “інфекційна” проблема людини. В історії світу є багато свідчень про епідемії, що часто знищували велику частину старовинного світу (в деяких випадках, третину населення): чума, холера, сумнозвісна “іспанка” (тяжкий різновид грипу). Число хвороб множиться, з’являються нові мутантні віруси внаслідок діяльності людини. На голову людини ”звалюються”  нові віруси-преони, навіть більш примітивні, ніж звичайні віруси.  Нещодавно вчені висловили припущення, що глобальне потепління на планеті може викликати до життя десятки “мертвих” хвороб, збудники яких сьогодні сплять тисячолітнім сном. У всіх збудників хвороб своя історія, свої шляхи міграції по планеті, свій шлях “знаходження нових жертв”.

Історія ВІЛ-інфекції/СНІД – інтригуюча і таємнича. Мова йде про проникнення вірусу ВІЛ в популяцію людини. Після офіційного визнання  факту існування СНІД вчені довго не могли зрозуміти, що його викликає. У публікаціях 80-90-х років висувалось багато теорій походження СНІД:

-          прямі наслідки “неправильного” способу життя пацієнтів (більша кількість хворих були гомосексуалістами та наркозалежними), тому ця хвороба спочатку навіть була названа “чумою безпутних”;

-          генетичні зміни клітин під впливом наркотичних речовин;

-          недотримання гігієни;

-          наслідки захворювання крові тощо.

 Тільки у 1983 році все ж таки був виділений збудник ВІЛ-інфекції/СНІД Люком Монтанье з інституту Пастера у Франції. Одна із вірогідних теорій виникнення вірусу імунодефіциту людини – генетично змінений Вірус Імунодефіциту Мавп (ВІМ) Африки. Саме відтіля  ВІЛ поширився на всю планету. Результати нових досліджень вказують на те, що цей вірус вперше міг з’явитись у людини ще в 17 сторіччі, але затвердився в Африці як епідемічний штамп лише в 30-х роках 20 століття. Найстаріший в світі зразок крові людини з ВІЛ відноситься до 1959 року – в цьому році африканський пацієнт із Конго помер від СНІД.  Існує чимало доказів , і головне – виявлення в крові мавп вірусу, що нагадує ВІЛ. Але мавпи не хворіють на СНІД, вірус не вражає їх захисну систему, не завдає їм шкоди, можливо в розумінні причин цього явища лежить ключ до створення медикаментів проти ВІЛ/СНІД.

Треба зазначити, що у світі існує кілька варіантів ВІЛ, що характеризуються деякими варіаціями в перебігу хвороби і географічним поширенням. Приблизно ці типи утворилися від загального попередника, що, у свою чергу, був отриманий від мавп. Взагалі, клінічні ознаки, що у наступному минулому описані як СНІД, реєструвалися у світі з кінця 70х, хоча, як вважають учені, є і більш ранні прецеденти.

Колонізація Африки в кінці 19 століття створила умови для переходу ВІМ в організм людини. Європейці змушували корінних жителів переселятися в лісові хащі і полювати на мавп. Швидше за все, саме тоді вірус і знайшов собі нового “хазяїна” - людину. Освоєння природних ресурсів континенту: будівництво рудників і доріг сприяло поширенню вірусу, особливо, завдячуючи повіям. Остаточно всі перепони впали з поширенням трансокеанських подорожей та початком сексуальної революції.  

На підставі даних генетичних досліджень вчені встановили, що всі існуючі на нашій планеті різновиди вірусу виникли від загального попередника, що з’явився між 1915 та 1941 роком, причому найбільш ймовірною датою вважається 1931 рік. Ця теорія ставить під сумнів інше припущення, відповідно до якого ВІЛ потрапив в організм людини з першими вакцинами проти поліомієліту між 1957 і 1960 роками. У ті часи при готуванні вакцини використовувалися нирки зелених мавп, з яких вірус з ін'єкцією міг потрапити в організм людини.

Також, на сьогоднішній день не виключається можливість штучної появи вірусу імунодефіциту людини, як продукту наукової (військової) діяльності людини, тобто невдалий експеримент з виготовлення бактеріологічної (вірусологічної) зброї.

Нещодавно була висунута ще одна гіпотеза щодо появи вірусу СНІД. Вчені відкрили у мавп новий тип вірусів, схожих на вірус імунодефіциту людини. Передбачається, що це допоможе пояснити походження ВІЛ. Новий вірус імунодефіциту мавп (ВІМ) знайдений у 19 великих білоносих мартишок з Камеруну.  В лабораторії французького Інституту досліджень розвитку був виділений ген нового вірусу, який виявився схожим на ВІЛ типу 1, а також формою такого вірусу у шимпанзе. Вченні вважають, що відкриття нового вірусу дозволить пояснити зв’язок між вірусами імунодефіциту мавп та людини.

Особливо важливим є те, що шимпанзе вживають в їжу великих білоносих мартишок.  Існує ймовірність того, що, таким чином, в них з’явився вірус імунодефіциту. В цей же час м’ясо цих мартишок їдять деякі люди. Можливо, що й і ВІЛ з’явився у людини при інфікуванні вірусом імунодефіциту мавп при приготуванні та вживанні сирого м’яса інфікованих мавп.

На сьогоднішній день багато чисельні різновиди ВІМ, які виявлені у 30 видів африканських мавп, об’єднані в шість класів.

Встановлено, що  існує кілька збудників СНІД (ВІЛ-1 та ВІЛ-2). Мутація вірусу унікальна і характеризується великою мінливістю: ВІЛ в 100, а за деякими даними і в 1 млн. разів швидше змінюється, ніж збудник грипу.  Ця властивість різко ускладнює можливість отримання вакцини проти ВІЛ. 

ПОШИРЕНІСТЬ ВІЛ/СНІД У СВІТІ 

Глобальна епідемія ВІЛ/СНІД за своїми масштабами і спустошливою дією стала однією з найсерйозніших загроз для людства, оскільки підриває соціально-економічний розвиток у всьому світі.

На 1 грудня 2002 року у світі живе з ВІЛ/СНІД 42 мільйони людей (в тому числі 3,2 млн. дітей до 15 р.) та ще близько 25 мільйонів вже померло ).  За даними UNAIDS щоденно в світі ВІЛ-інфікується більше 14 000  людей:

-          більше 95% з них в країнах, що розвиваються;

-          біля 2000 – діти до 15 років;

-          біля 12000 – дорослі віком від 15 до 49 років, серед яких 50% - жінки;

-          біля 6000 – молодь від 15 до 24 років.

В епідемічний процес втягнуто більше 200 країн світу. Впродовж 2002 року інфіковано ВІЛ 5 млн. осіб, в тому числі 800 тис. дітей молодше 15 років та 2 млн. жінок. Ще більшій кількості людей, які живуть з ВІЛ, невідомо, що вони є носіями. Найбільш ураженими регіонами в світі залишаються Африканський континент (30 млн.) та Азія і країни Східної Європи (8,4 млн. осіб). Найменш постраждалими районами від епідемії продовжують залишатись країни Тихоокеанського регіону та Середнього Сходу.

В 2002 році від СНІД померло 3,1 млн. людей в світі, в тому числі 610 тис. дітей віком до 15 років та 1,2 млн. жінок. Зараз ця хвороба займає четверте місце в світі серед причин смерті, а у молоді до 30-ти років – перше місце. Загальна кількість зареєстрованих хворих на кінцеву стадію СНІД на кінець 2001року складає 2 784 337 осіб (табл.2). В більшості країн світу офіційно реєструється лише СНІД як кінцева стадія ВІЛ-інфекції. ВІЛ-інфекцію почали реєструвати, коли зрозуміли, що неможливо слідкувати за епідемією СНІД, не володіючи інформацією про ВІЛ-інфекцію.

Таблиця 2. Кількість хворих  на СНІД у світі (за даними  UNAIDS на кінець 2001р.)

            У багатьох країнах світу більшість нових випадків інфікування виявляється у чоловіків та жінок молодшого віку. Вік майже третини ВІЛ-інфікованих 15-24 роки. Більшість із них навіть не здогадується, що є носієм вірусу. Мільйони людей нічого не знають або надто мало знають про ВІЛ/СНІД та засоби щодо запобігання інфікуванню.

            Щодня 8 000 людей помирає від СНІД, кожну хвилину ВІЛ-інфікується 4 молодих людей віком від 15 до 24 років.

Ще жодна з відомих людству інфекційних хвороб не відрізнялася такою стрімкістю поширення. За цей порівняно короткий в історичному плані період часу, інфекція вразила більш 200 країн світу.

Світова пандемія ВІЛ/СНІД складається з численних окремих епідемій (у багатьох випадках - навіть у межах однієї країни). Кожна епідемія має своє власне походження, що визначається географічним розташуванням території й особливостями залучення в епідемічний процес різних груп населення, що обумовлені соціально поведінковими реакціями. Це ін'єкційне введення наркотиків, безліч і часта зміна статевих партнерів, зневага до бар'єрних методів запобігання (захищений секс). Епідеміологічна практика свідчить, що особливе значення в розвитку епідемії ВІЛ/СНІД мають міграційні процеси. Встановлено, що в країнах з високою міграцією населення розвиток епідемічного процесу проходить з більш високою швидкістю і приводить до більш швидкої поразки різних верств населення. 

Суб-Сахарна Африка. В Африці щороку інфікується понад 2 % населення. Існують цілі селища, які повимирали від СНІД. Європейські журнали друкували сенсаційне фото – похорон останнього мешканця села, що вимерло від СНІД. Факти справді шокуючі. З Африки вірус потрапив на острів Гаїті, звіти – у США, а згодом – до Європи. Суб-Сахарна Африка вважається найбільш ураженим регіоном у світі, тому що з 5,3 млн. людей, що інфікувалися ВІЛ протягом 2000 року у світі, 72% склали жителі Суб-Сахарної Африки. Крім того, там проживають близько 70% від всіх уражених ВІЛ/СНІД, там же зареєстровано 80% від усіх смертей, асоційованих зі СНІД. Велика частина наявних епідеміологічних даних показує, що інтенсивне поширення ВІЛ-інфекції на території Суб-Сахарної Африки почалося наприкінці 70-х років. По наявним даним UNAIDS, на кінець 2002 року в цьому регіоні з ВІЛ/СНІД живе 29,4 млн. людей, серед яких в 2002 р. інфіковано 3,5 млн. людей. Стабілізація показників ураженості ВІЛ-інфекцією не відбиває успіхи профілактичних заходів, а тільки лише вказує на те, що число людей, що померли від СНІД за 2002 рік (2,4 млн.), приблизно зрівнялося з числом людей, що інфікувалися ВІЛ за той же період часу (3,5 млн.).

В Африканському регіоні домінує гетеросексуальний (між чоловіком і жінкою) шлях поширення ВІЛ-інфекції, на який приходиться близько 91%. Передача ВІЛ при переливанні інфікованої крові істотно не впливає на рівень інфікованості, оскільки на цей шлях приходиться не більш 1% від усіх випадків зараження. Скорочення значимості гемотрансфузійного шляху  передачі ВІЛ (при переливанні крові) зв'язане в Африці з тестуванням донорської крові і застосуванням для гемотрансфузій (переливання) компонентів крові. Особливо очевидний успіх у цій роботі при порівнянні з показниками 1997 року. У той час у 15 з 30 представлених країн Африки зараження ВІЛ відбувалося через гемотрансфузії. Найбільш високий відсоток зараження ВІЛ цим шляхом відзначався в таких країнах як Ангола - 24%, Алжир - 18%, Мозамбік - 10%. Розходжень у статевої приналежності ВІЛ інфікованих серед чоловіків і жінок немає. Значна інфікованість жінок (58%) обумовлює відповідний ріст числа дітей, що народилися з ВІЛ-інфекцією. За 1998-2001рр., випадки ВІЛ/СНІД, зв'язані з вертикальною передачею (від матері до дитини), найбільше часто реєструвалися в таких країнах як Бурунді (25%), Мауріті (25%), Гана (15%), Лесото (15%), Намібія (10%), Гамбія (12%). Соціологи, аналізуючи ситуації в різних країнах, поділяють їх на три групи: країни, де СНІД є особистою трагедією, країни, де СНІД стає соціальною проблемою і країни, де епідемія ВІЛ/СНІД здобуває характер національної катастрофи.

Користуючись такою класифікацією, можна констатувати, що в більшості країн Африки епідемія ВІЛ/СНІД прийняла характер національної катастрофи. За прогнозами до 2010 року в Африці вимре ціле покоління - ті, кому сьогодні від 25 до 40 років.

Північна Америка. ВІЛ-інфекція почала інтенсивно поширюватися в Північній Америці і Західній Європі на початку 80-х років. Найбільш ураженою частиною населення залишаються гомо - і бісексуали, а також наркозалежні, що вводять наркотики внутрішньовенно і статеві партнери людей із зазначених груп. На кінець 2002 року, по даним UNAIDS, у цих регіонах кумулятивне число дорослих хворих ВІЛ/СНІД перевищило 1,5 млн. чоловіків та жінок, з яких близько 2/3, тобто більш 1 млн. хворих, приходилося на США. Захворюваність ВІЛ-інфекцією в США і її превалентність в останні роки знизилася серед білих чоловіків, але в той же час збільшилася серед жінок і кольорових громадян країни. На частку жінок і кольорових громадян у даний час приходиться 67% нових випадків ВІЛ-інфекції. Найвищі показники захворюваності СНІД і поширення ВІЛ-інфекції відзначаються тепер серед афро-американських жінок і чоловіків.

Епідеміологічні дані свідчать, що в США домінує статевий шлях передачі інфекції. На його частку приходиться 68% від усіх повідомлених випадків СНІД, а в деяких штатах цей показник сягає 90%.

Також вплив на епідемічний процес у США роблять наркозалежні, що вводять наркотики внутрішньовенно - на їхню частку приходиться близько 30% від усіх повідомлених випадків СНІД. 

В даний час такі відомі шляхи передачі інфекції, як вертикальна трансмісія (від вагітної жінки - плоду і від матері – немовляті через грудне молоко), а також гемотрансфузійний (переливання донорської крові) не мають вирішального значення для подальшого розвитку епідемії ВІЛ/СНІД в цій країні, складаючи не більш 1% від загальної кількості реєстрованих випадків інфекції.

Латинська Америка. У Латинській Америці за даними UNAIDS на кінець 2002р. інфіковано ВІЛ близько 1,5 мільйони чоловіків та жінок. Більше половини країн Латинської Америки, включаючи Бразилію і Мексику, перебувають у стадії концентрації епідемії, де ВІЛ споконвічно зосереджувався серед гомосексуально орієнтованих чоловіків і серед шприцевих наркозалежних. За даними деяких проведених досліджень до 30% ВІЛ інфікованих мексиканських чоловіків мали контакти з чоловіками. Поширеність ВІЛ серед шприцевих наркозалежних складає від 5-11% у Мексиці, до майже 50% в Аргентині і Бразилії. Останнім часом головним шляхом передачі інфекції в країнах цього регіону стали гетеросексуальні (між чоловіком та жінкою) контакти, що тепер складають 80% випадків передачі ВІЛ серед дорослого населення, насамперед, за рахунок контактів з інфікованими працівниками секс-бізнесу. За 2002 р. кількість нових випадків ВІЛ/СНІД склала 150 тис., в тому числі 45 тис. – діти до 15 років.  30% серед всіх ВІЛ-позитивних дорослих складають жінки.

Тихоокеанський басейн. До регіону Тихоокеанського басейну входять Австралія, Нова Зеландія, Китай, Малайзія, В'єтнам, Камбоджа, Папуа Нова Гвінея, Філіппіни, Індонезія і Сінгапур.

Експертами ВООЗ було підраховано, що в Тихоокеанському регіоні в 1998 році проживали з ВІЛ-інфекцією більш 700 000 людей. У тому ж році тут було зареєстровано 18000 нових випадків СНІД. Накопичення кількості повідомлених випадків по всіх країнах регіону склало 100000, а заявлений рівень СНІД в 1998 році склав 33000. Це відбиває дуже високий рівень недіагностованих і неповідомлених випадків ВІЛ/СНІД у регіоні. Кількість людей, що живуть із ВІЛ, склала на кінець 2002 року 1,2 мільйона осіб із щорічним ростом нових випадків майже в два рази. Тільки за 2002р. виявлено 270 тис. нових випадків ВІЛ-СНІД, серед яких 4 тис. – діти до 15 років.

Аналіз тенденцій відносного співвідношення груп ризику, заснований на повідомлених випадках у регіоні, указує на три хвилі, що мали місце.

Перша хвиля - викликана гомосексуальними контактами (між чоловіками), що з'явилися рушійною силою на початку епідемії в Австралії і Новій Зеландії. Однак розпочаті профілактичні заходи привели до швидкого зниження інфікованості ВІЛ серед цієї групи населення в 90-х роках.

Друга хвиля - обумовлена широко розповсюдженим спільним використанням шприців серед внутрішньовенних наркозалежних. Первинно виявлена в Китаї, Малайзії і В'єтнаму, ця хвиля була найбільш важливою протягом дев'яностих років, викликаючи близько 40% від повідомлених випадків. Необхідно підкреслити, що цей шлях передачі, можливо, зумовлений обов'язковим тестуванням на ВІЛ внутрішньовенних наркозалежних у реабілітаційних центрах і в'язницях.

Третя хвиля - найбільш близька до дійсного часу, зв'язана з гетеро сексуальним (між чоловіком та жінкою) шляхом передачі. Передача вірусу цим шляхом плавно наростала з початку епідемії, і як передбачається, буде наростати і у майбутньому.

За рівнем поширеності країни регіону можна розділити на чотири групи:

Країни зі стабільним рівнем поширеності ВІЛ - Австралія і Нова Зеландія.

У цих країнах більшість випадків ВІЛ було викликано сексуальними контактами між чоловіками, а пік цього виду передачі довівся на середину 80-х років. Проведення програми обміну голок і метадонової (замісної) терапії призвели до того, що рівень інфікованості внутрішньовенних наркозалежних продовжував залишатися низьким.

Гетеросексуальна передача продовжує залишатися низькою в цих країнах, але з тенденцією до росту.

Країни з високим рівнем поширеності ВІЛ/СНІД серед внутрішньовенних наркоманів - Китай, Малайзія і В'єтнам.

Моделлю поширення ВІЛ у цих країнах була передача вірусу, в основному, за рахунок ін’єкційних наркозалежних. Високий рівень передачі серед споживачів ін’єкційних наркотиків, можливо, почався у вісімдесятих у Малайзії, у дев'яностих - у Китаї і В'єтнамі. Поширеність ВІЛ серед наркозалежних у Малайзії склала 15%-20%, а в Китаї - 60%-80%. (Провінції Юань і Ксиньянг). У В'єтнамі швидкий ріст поширеності (від 0,4% у 1995 році до 66% у 1998 році) спостерігався в декількох регіонах. Епідемія серед ін’єкційних наркоманів почалася з півдня і поширилася на північ цієї країни усього за кілька років.

Країни зі зростаючим рівнем поширеності ВІЛ, обумовленим гетеросексуальним шляхом передачі - Камбоджа і Папуа Нова Гвінея.

У цих країнах основною моделлю передачі був гетеро сексуальний (від чоловіка до жінки) шлях. Вивчення поширеності ВІЛ за результатами тестування сироваток крові вагітних вказало на швидке і стабільне зростання поширеності (від 0% у 1992 році до 3,2% у 1997 році). Поширеність ВІЛ інфекції серед працівників секс-бізнесу за результатами тестування сироваток крові досягла 43%.

Країни з обмеженим рівнем ВІЛ поширеності.

У цих країнах (Філіппіни. Індонезія, Сінгапур) відзначені низькі показники росту ВІЛ-інфікованості, викликаної сексуальними контактами, або внутрішньовенним споживанням наркотиків.

Азія. По оцінці ВООЗ на кінець 2002 року 7,2 мільйони дорослих і дітей з цього регіону проживають з ВІЛ/СНІД, в тому числі 240 тис. – діти віком до 15 років. Більшість інфікованих продовжує концентруватися в декількох великих країнах Південної і Південно-Східної Азії (Індія, Мьянма і Таїланд). В Індії рівень поширеності ВІЛ серед деяких груп населення більш, ніж у 10 разів перевищують аналогічні показники сусіднього Китаю. Хоча можливості епідеміологічного контролю тут обмежені, за оцінками деяких фахівців, в Індії число ВІЛ-інфікованих більше 5 мільйонів осіб, що перетворює Індію в країну з найбільшою кількістю ВІЛ інфікованих. Показник передачі ВІЛ від чоловіка до жінки по всіх зареєстрованих випадках складає 4:1. При цьому більшість випадків пов'язана з проституцією. У М’янмі (Бірма) інфікованість серед повій виросла з 4% у 1992 році до 20% і більш у 1998 році. Крім того, у 1996 році інфікованими виявилися 2/3 шприцевих наркоманів і близько 2% вагітних. Проведені дослідження з вивчення поведінкових характеристик указують на зростаючу уразливість молоді. Цьому сприяє сексуальна експлуатація, пов'язана з ростом хвороб, що передаються статевим шляхом, зі збільшенням вживання ін’єкційних наркотиків, а також з міграцією населення. На кінець 2002 року в Азіатському регіоні переважає гетеро сексуальний шлях інфікування.

Західна Європа. У країнах Західної Європи розвиток епідемії за рахунок профілактичних і інформаційних кампаній сповільнилося, хоча відсоток ураженості таких груп, як внутрішньовенні наркозалежні, працівники секс-бізнесу, а також гомосексуалісти продовжує залишатися високим. У 2002 році число нових випадків ВІЛ-інфікування склало більше 30 тис. В цьому регіоні кількість людей, інфікованих ВІЛ склала на кінець 2002 р. більше 570 тисяч, в тому числі 5 тис. – діти до 15 років. Рівень розповсюдженості серед дорослих складає 0,3%. Кількість ВІЛ-інфікованих жінок складає 25%.

Східна Європа. За станом на грудень 2000 року UNAIDS і ВООЗ, поряд з Африкою, оголосили зоною нещастя і Східну Європу, де лише за останній рік число ВІЛ інфікованих збільшилося з 420000 до 700000 осіб. У Східній Європі та Центральній Азії на кінець 2002 року кількість ВІЛ-інфікованих склала 1,2 млн. осіб, лише за 2002 р. інфікувалось 250 тис. людей. Рівень розповсюдженості ВІЛ/СНІД серед дорослого населення складає 0,6%. В Східній та Центральній Європі більше 82% всіх нових випадків ВІЛ-інфікувань приходяться на споживачів ін’єкційних наркотиків. В деяких країнах ріст епідемії жахливий за своїми масштабами: так, наприклад, в Узбекистані за перші 6 місяців 2002 року було зареєстровано стільки ж випадків ВІЛ-інфікування, скільки за попереднє десятиліття.

В Україні епідемія ВІЛ/СНІД продовжує стрімко розвертатися за рахунок внутрішньовенних наркозалежних, однак з'явилися ознаки переходу епідемії на загальне населення від ВІЛ-інфікованих наркозалежних і працівників секс-бізнесу та ВІЛ-інфікованих матерів до дітей.

Необхідно відзначити, що ВІЛ/СНІД продовжує поширюватися у всіх регіонах світу. Позитивний момент зниження нових випадків інфекції в Суб-Сахарній Африці забезпечується зростанням смертності, пов’язаної зі СНІД. У багатьох країнах Африки виявляється весь комплекс впливу епідемії, включаючи економічні і демографічні наслідки. Епідемія ВІЛ-інфекції продовжує розвертатися серед внутрішньовенних наркозалежних у Східній Європі. У деяких країнах можна відзначити значний успіх. Це повною мірою можна віднести до Німеччини, Франції, де щорічний приріст ВІЛ-інфікованих складає близько 2000 осіб. На думку німецьких фахівців, нинішні успіхи зв'язані з тим, що боротьба почалася ще в середині 80-х років, коли ВІЛ тільки потрапив у країну, а пропаганда і роз'яснювальна робота велися активно і відверто при повній підтримці держави.

При загальному зростанні захворюваності ВІЛ/СНІД маються зони особливо високої поширеності, до яких відносяться такі регіони, як Суб-Сахарна Африка, Південна Африка, Західна Африка, Східна Африка. Ці країни знаходяться в стадії глобалізації епідемії і зіштовхнулися з катастрофою національного масштабу. В Африці рівень ураженості населення ВІЛ найвищий у світі. Це становить найбільшу небезпеку для можливого інфікування особливо при статевих контактах.

Більшість країн Східної Європи, Північної Африки і Близького Сходу знаходяться в стадії виникнення епідемії.

Україна та Росія знаходяться в стадії стрімкого розвитку епідемії, згідно даних експертів ВООЗ в цих країнах до 2016 р. буде інфіковано до 5% населення (в перерахунку на молодих людей цей показник буде досягати 20%). На кінець 2002 року в Росії офіційно зареєстровано 220,5 тис. ВІЛ-інфікованих людей (фахівці вважають, що реальна цифра сягає 1 млн.), лише за 10 місяців 2002 року зареєстровано 41 тис. нових випадків ВІЛ-інфекції. Більш ніж 30% всіх людей, що живуть з ВІЛ/СНІД в Росії, знаходяться в місцях позбавлення волі. 82% ВІЛ-інфікованих росіян є споживачами ін’єкційних наркотиків.

Епіцентр епідемії ВІЛ-інфекції/СНІД за останні  5 років перемістився в країни Східної Європи та Центральної Азії.  Відмічається стрімке втягування жінок в епідемічний процес (діаграма на рис.2).

Рис.2. Розподіл випадків ВІЛ/СНІД по статі (%)В більшості випадків, ВІЛ-інфекція/СНІД реєструється у віковій групі від 15 до 49 років. В останній  час частіше реєструються  випадки ВІЛ-інфекції серед підлітків, що пов’язано  з дитячою проституцією та зростанням епідемії наркоманії.  За прогнозами фахівців подальший розвиток епідемії буде здійснюватись за рахунок молоді від 13 до 21 року. СНІД перетворюється на хворобу людей  підліткового молодого віку.

За темпами росту ВІЛ-інфекції Росія та Україна вийшли на перше місце в світі, обігнавши Африку. Найбільшого поширення ВІЛ-інфекція набула в містах Москва, Санкт-Петербург, Московській та Іркутській губерніях. За офіційними даними в деяких районах Московської області інфіковано 5% молодих людей, тобто кожен 20.

 ПОШИРЕННЯ ХВОРОБИ НА УКРАЇНІ

Сьогодні Україна –це держава, де ВІЛ-інфекція/СНІД є соціальною проблемою. Але якщо такі темпи розповсюдження ВІЛ-інфекції/СНІД збережуться й надалі, то для України епідемія ВІЛ/СНІД призведе до національної катастрофи.

Близько 1% населення України інфіковано на ВІЛ/СНІД. Україна має найвищий в світі показник по темпам поширення цієї інфекції.

Сьогодні кількість ВІЛ-інфікованих в Україні щонайменше в 10 разів перевищує кількість офіційно зареєстрованих носіїв інфекції, і СНІД реально загрожує кожному українцю. У той час як українська статистика на 01.09.2002 повідомляє про 49,873 тисячі офіційно зареєстрованих носіїв вірусу, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я темпи ураження СНІД в Україні наближаються до країн африканського континенту, а реальна кількість ВІЛ-інфікованих становить близько 500 тисяч. Носії інфекції являють собою реальну загрозу для всіх оточуючих, оскільки рівень профілактичної роботи та медичне обслуговування не спроможні захистити інших членів суспільства від загрози ураження СНІД.

На масштаби епідемії ВІЛ/СНІД впливають чинники, які поглиблюють критичну ситуацію в країні, а саме:

-          економічна нестабільність;

-          зростання безробіття, особливо серед молоді;

-          наркотизація молоді;

-          поширення проституції;

-          знецінення інституту сім’ї;

-          недостатність профілактичних заходів, інформаційна необізнаність широкого загалу населення.

Розвиток епідемії призводить до накопичення в суспільстві її негативних наслідків, що спільно з демографічною кризою (депопуляція та постаріння населення, зменшення тривалості життя), а також погіршенням стану здоров'я населення та генофонду нації негативно впливає на добробут населення, національну безпеку і престиж країни.

Аналіз розвитку епідемічного процесу засвідчив, що епідемія в Україні характеризується двома хвилями:

перша – характеризується стрімким зростанням кількості ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД  серед споживачів ін'єкційних наркотиків,

друга - характеризується зростанням, коли переважає ВІЛ-інфікування через статеві стосунки, що спостерігається впродовж останніх трьох років. Це призвело до суттєвого збільшення частки жінок серед ВІЛ-інфікованих з 25% у 1997 р. до 36% у 2001 р.

1999 - 2000 рр. також відзначаються зменшенням обсягів тестувань на ВІЛ в країні (в найбільшій мірі це торкнулось наркоспоживачів), а відтак - зниженням числа нових зареєстрованих випадків ВІЛ-інфікування до 5689 у 1999 р. Але, починаючи з 2000р., в Україні знову спостерігається зростання нових випадків ВІЛ-інфекції (в 2001 р. зареєстровано 7000 ВІЛ-позитивних людей). В інших групах населення, за якими ведеться постійний епіднагляд, продовжується ріст інфікованості, що вказує на прямий чи опосередкований зв'язок гетеросексуальної (між чоловіком і жінкою) передачі ВІЛ від ін’єкційних наркозалежних до їх сексуальних партнерів. Свідченням цього також стало помітне зростання числа ВІЛ-інфікованих серед вагітних і перинатальної трансмісії ВІЛ (від матері до дитини). Тому новонароджені від ВІЛ-інфікованих матерів впливають на епідеміологічну ситуацію. Отже, на сьогодні в Україні набули поширення три шляхи ВІЛ-інфікування:

-          через кров (переважно серед ін’єкційних наркозалежних);

-          через статеві стосунки;

-          від матері до дитини.

Серед причин, що сприяють поширенню ВІЛ серед населення України, є швидке поширення комерційного сексу, безладні статеві стосунки і відносно низький рівень використання презервативів. Також, слід відмітити, що комерційним сексом займаються більше 1 млн. українок за кордоном. Не слід забувати, що за кордоном працює 5-7 млн. громадян України, які можуть користуватися послугами повій.

За даними Українського Центру профілактики і боротьби зі СНІД, в Україні кожного місяця реєструється в середньому 600 нових випадків інфікування.  Станом на 01.12.2002 року в країні зареєстровано, починаючи з 1987 року, біля 50 тисяч ВІЛ-інфікованих. За 2001 рік зареєстровано нових випадків у дорослих – 7000 тис., у дітей – 937.

Серед офіційно зареєстрованих ВІЛ-позитивних осіб переважають споживачі ін’єкційних наркотиків та їх сексуальні партнери. Це призводить до зростання кількості ВІЛ-позитивних серед вагітних жінок і внаслідок цього – серед народжених ними дітей. Щороку кількість ВІЛ-інфікованих вагітних жінок складає 600-800 осіб.  Протягом останніх трьох років вони народили понад 2000 дітей. Лише невелика частина цих жінок пройшла профілактичну терапію.

Діагноз СНІД поставлено у 2814 дорослих та 93 дітей, в тому числі у 2001р. відповідно 837 та 30. Померло від СНІД за усі роки 1417 дорослих та 56 дітей. В тому числі в 2001 році відповідно 462 та 11. Серед інфікованих за усі роки спостереження – 30964 наркомани (71%), в 2001 році цей контингент склав – 3964 (56,6%).

Розповсюдженість ВІЛ-інфекції в Україні (на 100 тис. населення) складає 73,4 особи,  найбільша розповсюдженість зареєстрована в Одеській, Миколаївській, Дніпропетровській, Донецькій областях та в Автономній Республіці Крим. В цих регіонах особливістю ВІЛ-інфекції є те, що найбільша кількість ВІЛ-інфікованих реєструється в віковій групі 20-29 років (63%).  Але останнім часом ВІЛ-інфекція все частіше реєструється у молоді 15-19 років. На кінець 2002 року в Одеській області зареєстровано 7634 випадки ВІЛ-інфікування, померло від СНІД 809 людей. За 9 місяців 2002 року зареєстровано 789 нових випадків ВІЛ-інфекції.

Основним шляхом передачі ВІЛ-інфекції в Україні є ін’єкційне вживання наркотиків, що складає 75%, але в останні роки спостерігається збільшення кількості інфікувань гетеросексуальним (між чоловіком  та жінкою) та трансплацентарним (від матері до дитини) шляхом (табл.3, рис. 3, 4).

Таблиця 3. Шляхи інфікування ВІЛ в Україні (1987-2001рр.)

За статистичними даними  Українського Центру профілактики і боротьби зі СНІД МОЗ України

Рис.3. Діаграма розподілу шляхів передачі ВІЛ-інфекції в Україні (1989-2001рр.)

За статистичними даними  Українського Центру профілактики і боротьби зі СНІД МОЗ України

 Рис.4. Динаміка кількості дітей, народжених ВІЛ-позитивними жінками, в Україні (1987-2001рр.)

За статистичними даними  Українського Центру профілактики і боротьби зі СНІД МОЗ України

Разом з поширенням СНІД в Україні, зростає занепокоєність цією проблемою населення взагалі і молоді зокрема. За соціологічними опитуваннями Українського інституту соціальних досліджень проблемі СНІД молодь відводить четверте рейтингове місце серед 28 злободенних проблем сучасного українського суспільства. Зокрема, ставиться вище проблеми зубожіння населення, незадовільного стану економіки, низького рівня заробітної плати, стану довкілля та інших. Проблему СНІД як один із найтривожніших симптомів сучасності визнали 33% всіх опитаних. 20% з них негативно ставляться до хворих на СНІД. Вважають найнебезпечнішою хворобою 25% респондентів з "дуже низьким" рівнем добробуту та 45% - з "вищим за середній".

ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ/СНІД У ВІННИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

Епідемія ВІЛ-інфекції/СНІД в області набирає загрозливий характер – з 1996 по 2002 рік зареєстровано 503 громадянина України,  інфікованих ВІЛ, померло від СНІД 30 осіб, народилось 40 дітей від ВІЛ-позитивних матерів. Ці дані свідчать про те, що  ВІЛ-інфекція вийшла з осередку споживачів ін’єкційних наркотиків і охоплює інші верстви населення, насамперед жінок дітородного віку.  Серед інфікованих в області – переважно молоді люди віком до 30 років (73%), жінки складають 25% від усіх ВІЛ-інфікованих.  Несприятливим фактором епідемічної ситуації, що склалась у регіоні, є той факт, що серед ВІЛ-інфікованих збільшується кількість людей, які відносяться до дітородної (жінки) та працездатної категорії населення, а також поповнення  населення ВІЛ-позитивними дітьми (табл.4).

Таблиця 4. Динаміка ВІЛ-інфекції у Вінницькій області (1996-2002рр.)

За статистичними даними  Вінницької обласної санепідемстанції

Рис.5. Динаміка виявлення ВІЛ-інфекції у Вінницькій області

За статистичними даними  Вінницької обласної санепідемстанції

В 2001 році на ВІЛ-інфекцію лабораторією обстежено 71513 людей (рис.5), з яких вперше виявлено і взято на облік 112 ВІЛ-позитивних осіб.  Розповсюдженість (на 100 тис. населення) складає 6,3 проти 5,6 в 2000 році. За даними 2001 року в числі ВІЛ-інфікованих зареєстровано 78 чоловіків (70%) та 34 жінки (30%), що свідчить про збільшення кількості ВІЛ-інфікованих жінок порівняно з минулими роками (+5%).  В 2001 році ВІЛ-інфекція реєструвалась в 17 районах області, містах Вінниця та Ладижин.

За всі роки спостереження найбільша кількість ВІЛ-інфікованих зареєстровано у м. Ладижин – 45 осіб (що складає 189 осіб на 100 тис. населення), Гайсинському – 57 (88 на 100 тис.), Томашпільському – 26 (63,7 на 100 тис.), Тульчинському – 23 (35,3 на 100 тис.) районах, м. Вінниці – 96 (26,9 на 100 тис.).  Обласний показник розповсюдженості ВІЛ/СНІД складає 27,6 на 100 тис. населення. За даними обласної санепідемстанції 75% всіх офіційно зареєстрованих  ВІЛ-інфікованих проживають в районних центрах та селах області.

В останні три роки у Вінницькій області спостерігається тенденція зростання кількості ВІЛ-інфікування статевим шляхом, в 2002 році цей показник складає 29,5% від загальної кількості ВІЛ-інфікувань. В 2002 році у Вінницькій області офіційно виявлено 78 ВІЛ-інфікованих осіб. Але цей показник зумовлений не зменшенням кількості ВІЛ-інфікованих, а тривалою відсутністю тест-систем (тестів для виявлення антитіл до ВІЛ)   в області.

ШЛЯХИ ПЕРЕДАЧІ ХВОРОБИ

Як передається ВІЛ-інфекція/СНІД?

Уже в перші роки після виявлення нової інфекції було встановлено, що ВІЛ може поширюватися від зараженої людини до здорової тільки трьома шляхами:

1)    при статевому контакті;

2)    через кров (парентеральний шлях);

3)    від жінки до плоду через плаценту та грудне молоко.

На сьогодні в світі найчастіше має місце перший шлях передачі ВІЛ - при статевих контактах (гетеросексуальний – між чоловіком та жінкою, гомосексуальний – між людьми однієї статі) через сперму та жіночі виділення. Найбільша імовірність зараження СНІД буває в тих випадках, коли людина веде безладне статеве життя та має незахищений секс, і це зовсім не залежить від того, який секс людина практикує.  Тому єдиним захистом від ВІЛ-інфекції/СНІД, інших захворювань, що передаються статевим шляхом, та небажаної вагітності є латексний презерватив.

Другий шлях ВІЛ-інфікування пов’язаний із зараженою кров’ю:

-          при переливанні крові та її препаратів;

-          при трансплантації (пересадці) органів;

-          при медичних парентеральних маніпуляціях, якщо  недотримані протиепідемічні правила (під час ін’єкцій, уколів, при проведенні операцій, в стоматологічних та гінекологічних кабінетах);

-          при ін’єкційному споживанні наркотиків;

-          при використанні спільних приналежностей для гоління, манікюрних наборів, зубних щіток;

-          при татуюваннях та пірсингу.

Однак в усьому світі з 1986 р. введена обов'язкова перевірка донорської крові на СНІД. Тому тепер "кров'яний" шлях передачі ВІЛ реалізується найчастіше серед наркозалежних, що вводять собі наркотики у вену чужими (нестерильними) шприцами і голками.

Також заборонено в перукарнях використовувати небезпечні леза для гоління. З метою запобігання ВІЛ-інфікування рекомендується використовувати індивідуальні набори для манікюру. При недотриманні протиепідемічних правил можливе інфікування під час татуювання та пірсингу.

Жодна з діагностичних чи лікувальних процедур, виконаних медичним працівником за правилами, не представляють небезпеки для хворого і не можуть бути причиною поширення вірусу СНІД. Це забезпечується як термічною обробкою (стерилізацією) будь-якого медичного інструменту, дезинфекцією і широким використанням одноразових шприців, голок, іншого медінструментарію.

Третій шлях – передача ВІЛ від матері до дитини може мати місце під час вагітності, під час пологів та при годуванні дитини материнським молоком. Загальний ризик інфікування дитини від ВІЛ-позитивної матері складає 25-30%. Але в Україні всі ВІЛ-інфіковані вагітні отримують профілактичне лікування, і тоді ризик передачі ВІЛ дитині складає не більше 5%. Тому всі вагітні жінки повинні двічі протягом вагітності обстежитись на ВІЛ. На 01.01.2002 року народжено 2853 дитини від ВІЛ-інфікованих жінок.

Шляхи інфікування в Україні:

-          гомосексуальний – 0,1%;

-          гетеросексуальний – 18,7%;

-          при введені наркотиків – 71%;

-          при переливанні крові – 0,02%;

-          при маніпуляціях – 0,02%

-          від матері до дитини – 6,5%

-          не встановлено – 3,66%

Всі інші шляхи передачі збудників СНІД практично виключаються.

Як не може передаватися СНІД?

Звичайно, збудник СНІД міститься в крові та інших біологічних рідинах хворого. Однак для навколишніх здорових людей у побутових умовах ВІЛ-інфікована людина, як джерело інфекції, небезпеки практично не представляє.

Доведено, що збудник СНІД не передається при рукостисканнях, обіймах, через посуд чи побутові предмети, постільну чи натільну білизну, через монети та паперові грошові знаки. Виключена навіть найменша імовірність зараження СНІД через продукти харчування, питну воду чи повітря. Не зареєстровано жодного випадку ВІЛ-інфікування, коли зараження відбулося б через іграшки чи шкільно-письмові приналежності. Отже, можна зробити однозначний висновок: побутовим шляхом збудник СНІД не поширюється!

Не представляє небезпеки і відвідування громадських місць з масовим скупченням людей (театр, кіно, бібліотека, дискотека, бар, ресторан, туалет тощо). Без будь-яких побоювань можна користуватися будь-яким видом громадського транспорту, плавати в басейні і займатися у спортивній залі.

Чи можна заразитися при поцілунках?

Питання, звичайно, цікаве і досить складне - і дотепер не має однозначної відповіді. У слині, як і в інших біологічних рідинах зараженої людини невелика кількість вірусних часток завжди є. І при так званих "вологих" ("сексуальних", "глибоких", "французьких") поцілунках з пошкодженням слизових оболонок ротової порожнини обох партнерів, при невеликих кровотечах існує можливість проникнення вірусу в організм здорової людини. Тому теоретично при поцілунках заразитися вірусом імунодефіциту можна, особливо якщо цілуватися часто, подовгу і з усіма підряд. А якщо ще й такий поцілунок переходить в статевий контакт із випадковим партнером, отут вже СНІД не мине. Але при "сухих" поцілунках (товариських, джентельменських, батьківських) передача ВІЛ практично виключається.

Що стосується укусів, то небезпека такого поширення ВІЛ перебільшена. У наукових публікаціях не було повідомлень про передачу СНІД через слину в результаті укусу людини людиною.

Чи передають вірус СНІД комарі?

Вірус СНІД не передається через укуси: комарів, мух, кліщів, клопів, блохів, бджіл та інших комах. Насамперед це зумовлено біологічними особливостями вірусу, його нездатністю  розмножуватися в кліщах чи різних комахах. Навпроти, в організмі цих безхребетних тварин ВІЛ порівняно швидко гине.

Повна нездатність кліщів, комарів, мух та інших членистоногих передавати ВІЛ була підтверджена результатами великих епідеміологічних спостережень і остаточно доведена експериментально.

Дехто може заперечувати, що СНІД часто зустрічається (навіть у дітей) там, де поширена малярія. Але це обумовлено не передачею збудника СНІД дітям комарами, а високою ВІЛ-інфікованістю жінок, і як наслідок, їх дітей, і частим використанням неперевіреної донорської крові для лікування малярійної анемії.

Так що немає необхідності боятися комарів як можливих переносників вірусу СНІД.

Чи може донор заразитися СНІД?

Звичайно може - як і будь-яка інша доросла людина, тобто при статевому контакті (із джерелом інфекції) чи при введенні наркотиків (через нестерильний шприц). У той же час сама по собі здача крові не представляє ніякої небезпеки в плані потенційного інфікування ВІЛ.

Хоча кров у донора і беруть безпосередньо з вени, але роблять це за допомогою спеціальних систем одноразового використання, так що можливість зараження при цьому виключається. Випадків зараження донорів при здачі крові ніде у світі не зареєстровано. Не представляє небезпеки і плазмаферез (взяття від донора не всієї крові, а тільки її рідкої частини - плазми).

Кожен донор повинен пам'ятати, що він сам може стати джерелом інфекції для реципієнтів крові (та людина, якій переливають кров). Тому в даний час в усьому світі донорів крові періодично обстежують, а кожен зразок донорської крові перевіряють на СНІД, гепатити В і С та сифіліс.

Що таке "групи ризику" і “ризикована поведінка”?

Поняття “групи ризику” вже давно не сприймається антиСНІДівським товариством, оскільки ризик – поняття універсальне: заразитися може будь-хто. Стереотипно групами підвищеного ризику зі СНІД  вважаються люди, у яких з тих чи інших причин ймовірність зараження ВІЛ-інфекцією більше. Оскільки основний шлях передачі вірусу СНІД є статевий , то групами ризику вважали гомосексуалістів та повій через наявність у них великої кількості статевих контактів і зв'язків з випадковими партнерами (у гомосексуалістів і повій взагалі імовірність зараження будь-якою венеричною хворобою вище). У нашій країні довгі роки до групи ризику відносили жінок, що вступали в статеві зв’язки з іноземцями. На сьогодні, коли вірусом імунодефіциту заражені тисячі вітчизняних громадян (насамперед – ін’єкційні наркозалежні), групою ризику, крім них, вважають їхніх дружин та подруг. Також в групу ризику входять усі чоловіки та жінки з безладними статевими зв'язками і частою зміною статевих партнерів (такий спосіб життя позначають терміном "проміскуітет").

До групи ризику відносять наркоманів, що вводять собі наркотики внутрішньовенно шприцами і голками, забрудненими кров'ю інших людей. Діти, народжені ВІЛ-інфікованими жінками, також складають групу ризику.

Однак, не треба відноситись до так званих “груп ризику”, щоб інфікуватись ВІЛ. Просто не слід забувати про ризик інфікування та свою не завжди безпечну поведінку.

Тому, сьогодні ми маємо говорити не про “групи ризику”, а про ризиковану поведінку, яка може призвести до ВІЛ-інфікування.

  ЯК РОЗВИВАЄТЬСЯ ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ В ОРГАНІЗМІ ЛЮДИНИ?

 ВІЛ-інфекція насамперед викликає глибоке ушкодження імунної системи, яке несумісне зі здоров'ям, a на пізніх стадіях хвороби - і з життям людини. Рівною мірою згубним є пряме (обумовлене ВІЛ) і опосередковане (викликане різними мікроорганізмами) руйнування центральної нервової системи.

Так само СНІД-небезпечні розповсюджені вторинні інфекції, що локалізуються в різних органах, обумовлені паразитичними найпростішими, бактеріями, вірусами і грибами. Пухлини, що пов’язані зі СНІД, протікають, як правило, дуже злоякісно, майже не піддаються сучасному лікуванню.

Найпоширенішими клінічними проявами СНІД є пневмоцистна пневмонія (запалення легенів), туберкульоз, кандідози (грибкові захворювання) тощо.

Як діагностують СНІД?

З абсолютною точністю довести наявність ВІЛ-інфекції можна тільки шляхом виявлення збудника в організмі хворого. Однак зробити це досить складно. Тому діагностика інфекції заснована на виявленні противірусних антитіл (білкові клітини людини, які утворюються у відповідь на вірус та нейтралізують його) за допомогою різних імунологічних реакцій.

Треба пам’ятати, що антитіла можуть з’явитися через 3-12 місяців після ВІЛ-інфікування. Тому, в цей час при наявності вірусу в організмі тест на ВІЛ буде негативний (відсутні антитіла).  Цей проміжок часу називається “періодом вікна”, але людина вже ВІЛ-інфікована і може інфікувати інших, не підозрюючи про це.

При імуноферментному обстеженні на наявність антитіл до ВІЛ іноді спостерігають позитивні реакції при відсутності ВІЛ. Це може спостерігатись у вагітних жінок, при наявності інших інфекційних та онкологічних хвороб на момент обстеження. Але у всіх позитивних випадках обов’язково проводять дослідження повторно, а потім для підтвердження діагнозу ВІЛ-інфекції досліджують утретє за допомогою особливо точної реакції і тільки тоді дається остаточна відповідь, що виключає помилки та неточності.

Ознаки ВІЛ-інфекції/СНІД?

Розпізнати хворобу в самому її початку дуже важко, частіше - практично неможливо, тому що перші кілька років ВІЛ-інфекція по суті є безсимптомною. Тривалість цього періоду – від кількох місяців до 5-15 років. Поступово з’являються такі ознаки: тривале нездужання “неясного походження”, лихоманка “без причини”, збільшення лімфатичних вузлів, “безпричинне“ порушення функції кишківника і втрата у вазі. Після того, як хворобливий процес заходить далеко, у більшості хворих розвиваються різні вторинні інфекції, обумовлені бактеріями, грибами, вірусами, найпростішими. Більш ніж у половини хворих з'являються також неврологічні і психічні порушення. Нарешті, у третини хворих СНІД розвиваються різні пухлини (саркоми, лімфоми тощо).

Як розвивається ВІЛ-інфекція?

Хворобливий процес, викликаний вірусом СНІД, протікає довгостроково і включає кілька стадій.

У момент проникнення в організм людини і на початку вірус ніяк себе не виявляє - кілька тижнів продовжується схований чи так званий "інкубаційний" період. Потім у частини хворих розвивається гостра стадія ВІЛ-інфекції у вигляді "грипоподібного захворювання".

Симптоми гострої стадії швидко проходять, і в хворого настає латентна (друга схована) стадія захворювання; при цьому ніяких проявів інфекції немає, хоча вірус знаходиться в організмі. Після тривалого схованого періоду розвивається наступна стадія - "генералізована лімфаденопатія" (збільшуються лімфатичні вузли).

Потім погіршується загальний стан хворого - цю стадію позначають як "СНІД-асоційований комплекс", чи "преСНІД". І тільки коли в хворого з'являються злоякісні пухлини чи розвиваються різні інфекційні процеси (запалення легень, ураження кишківника, головного мозку й інших органів і систем), можна говорити про СНІД.

Чи є вакцина проти СНІД?

Після відкриття ВІЛ і вивчення його структури почали створювати різні експериментальні вакцини для профілактики та лікування СНІД. Однак для доказу їхньої ефективності необхідно прищепити велику кількість людей і здійснювати за ними тривале епідеміологічне та клінічне спостереження. Слід зазначити, що дослідження антиСНІДівських вакцин вже знаходяться на кінцевих стадіях. Величезна увага цій проблемі приділяє Об'єднана Програма Боротьби зі СНІД (UNAIDS).

Крім того, ефективність вакцини проти СНІД може знижуватися через виражену мінливість вірусу. Виходить, у профілактиці СНІД в найближче десятиліття покладатися треба не на чудодійну вакцину, а тільки на власну неризиковану (безпечну) поведінку.

 МЕТОДИ ЗАПОБІГАННЯ ЗАРАЖЕННЮ ВІЛ-ІНФЕКЦІЄЮ

Найбільш сильно епідемія СНІД торкнулась молодих людей молодше 25 років. Кожна четверта ВІЛ-інфікована людина – є молодшою 21 року. Більшість інфекцій, що передаються статевим шляхом, зустрічаються у підлітків частіше, ніж у дорослих. За статистикою, більшість людей у світі починають статеве життя в підлітковому віці і часто при цьому існує загроза передачі ВІЛ та інших інфекцій. Згідно опублікованого докладу ООН, виявлений хвилюючий факт – переважна більшість молоді у всьому світі не має уявлення про те, як передається ВІЛ і як захистити себе від СНІД. Тому, молоді люди потребують інформації, яка допомогла б їм захистити себе від інфікування.

Вірусологами встановлено, що вірус СНІД дуже нестійкий при підвищеній температурі. Просте прогрівання при 56⁰С протягом 30 хвилин інактивує більш 99% вірусних часток, а при кип'ятінні усі віруси гинуть практично миттєво.

Слід сказати про помилковість думки, що ВІЛ майже миттєво руйнується поза організмом людини. Вірус має білкову оболонку й у висохлій краплі крові чи слизу зберігається протягом декількох днів, але кількість живих вірусних часток у цьому випадку порівняно швидко зменшується, тому збережених збудників буває недостатньо для зараження здорової людини.

Важливо, що із зовнішнього середовища вірус до людини може потрапити не в кров, а тільки на шкіру (при прямому контакті), у легені (при вдиханні запиленого повітря) чи в травну систему (при вживанні забрудненої води чи харчових продуктів). У жодному з цих випадків зараження СНІД здорової людини відбутися не може.

Проте невикористання запобіжних заходів при анальному, вагінальному, оральному сексі небезпечно. Щоб запобігти зараженню ВІЛ статевим шляхом, людям потрібно зробити ряд конкретних кроків:

-          зменшити кількість статевих партнерів (чим більше партнерів, тим більший ризик зараження ВІЛ);

-          уникати статевих контактів з людьми, які мають велику кількість інших партнерів (наприклад, з повіями);

-          уникати статевих контактів без презервативів – вагінальних, оральних, анальних;

-          завжди використовувати презерватив від початку до кінця статевого акту.

Треба пам’ятати, що ті, хто не веде статевого життя і не інфікований та має статеві контакти з перевіреними і неінфікованими партнерами не мають небезпеки зараження ВІЛ статевим шляхом.

Також слід зазначити, що перерваний статевий акт не захищає від зараження ВІЛ, тому найефективнішим захистом від ВІЛ-інфікування та інших інфекцій при статевих контактах залишається латексний презерватив (кондом).

Отже, заразитися ВІЛ-інфекцією може кожна людина, незалежно від статі, віку, національності, сексуальної орієнтації, матеріального статку тощо. Не існує “груп ризику”, але існує ризикована поведінка. І Ваша поведінка може  бути пов’язана з  ризиком передачі ВІЛ, якщо:

-          Ви займаєтесь проникаючим (оральним, вагінальним, анальним) сексом без презервативу;

-          Ви вживаєте ін’єкційні наркотики та користуєтесь спільними шприцом, голкою, посудом, або ж купуєте “готову дозу” в шприці;

-          Ви займаєтесь сексом в стані алкогольного або наркотичного сп’яніння;

-          Ви використовуєте спільні леза для гоління, зубну щітку, манікюрний набір.

Уникаючи ризикованої поведінки, Ви відіграєте велику роль в боротьбі з епідемією СНІД.

Чи потрібно ізолювати хворих на СНІД?

Немає ніякої необхідності ізолювати від суспільства хворого на ВІЛ/СНІД, якщо ця людина поводиться належним чином і не поширює інфекцію. Навпаки, кожен хворий на ВІЛ/СНІД вимагає підвищеної уваги, більш дбайливого відношення, додаткових щиросердечних зусиль з боку родичів чи близьких людей. Закордонні лікарі надають величезного значення психологічній підтримці хворих на СНІД. Догляд за хворими потрібно здійснювати відповідно до рекомендацій лікаря - у домашніх умовах чи у лікарні.

Якщо ж хворий навмисно створює реальну загрозу поширення ВІЛ-інфекції, його можна притягти до кримінальної відповідальності. Наприклад, позбавленням волі може бути покараний донор, що здав кров, знаючи про своє зараження. Таке ж покарання може бути застосоване до хворого на СНІД, що вступив в статевий контакт після того, як він був попереджений лікарем про своє захворювання, і заразив здорову людину.

ПАМ’ЯТАЙМО ПРО СНІД....

 5 червня 2001 року в багатьох містах світу пройшли демонстрації, церковні служби, масові акції. Сотні жителів Сан-Франциско (місто, яке одне з перших в США постраждало від епідемії ВІЛ/СНІД) вийшли на вулицю Кастро-Стрит і обводили крейдою силуети один одного на асфальті: це символічне дійство назвали “die-in” – “страйк пам’яті по тих, що вмерли від СНІД”. В  мерії міста відбулась експозиція КВІЛТ.

КВІЛТ - пам’ятне полотно

Слово “quilt” в перекладі з англійської означає – лоскітна ковдра. За давніми традиціями ковдру з різнокольорових кусків тканини шили усією родиною, іноді з сусідами та друзями в атмосфері доброзичливості та взаєморозуміння.  Перший КВІЛТ було пошито в 1987 році в Сан-Франциско. Клів Джонс пошив його в пам’ять про померлого ВІЛ-інфікованого друга, тим самим він виявив не тільки біль втрати та любов до померлого друга, але й протест проти бездіяльності американської влади. Епідемія ВІЛ/СНІД придала новий зміст старій родинній традиції  виготовлення лоскітних ковдр. Тепер КВІЛТом  називають ковдру, що поєднує між собою десятки тисяч  окремих полотен, кожне з яких має розмір 1х2 метри. Демонстрація КВІЛТ дає уявлення про реальні масштаби епідемії, привертає увагу мільйонів людей, які ніколи не замислюються про ВІЛ/СНІД і вважають, що ця проблема їх не торкнеться ніколи.

КВІЛТ – свідоцтво любові та пам’яті про тих, хто померли від СНІД.

КВІЛТ – це нагадування тим, кого епідемія поки що не торкнулась, про необхідність піклуватись про свою безпеку та здоров’я.

КВІЛТ – заклик до людства зупинити дискримінацію тих, хто живе з ВІЛ/СНІД.

Червона стрічка

Мільйони людей з різних країн та континентів носять на грудях червону стрічку як символ усвідомлення важливості проблеми ВІЛ-інфекції/СНІД.

Червона стрічка – просто петелька з червоної тканини – символ багатозначний. Це не тільки знак поминання померлих від СНІД. Це символ протесту проти необізнаності, проти дискримінації людей, що живуть з ВІЛ/СНІД. Стрічка кольору крові стала обов’язковим елементом емблем всіх організацій і товариств, що займаються проблематикою лікування і профілактики ВІЛ/СНІД, а також захисту прав людей, що живуть з ВІЛ. Цей символ всесвітнього антиСНІДівського руху створив художник Франк Мур в квітні 1991 року. Спочатку червона стрічка, прикріплена на грудях означала приналежність до людей , що об’єднались навколо проблеми СНІД. Її носили, зокрема, члени благодійної організації Visual AIDS. В основному, це були художники і інші митці, що намагались спрямувати свої зусилля і талант на боротьбу з епідемією. В листопаді 1991 року на концерті, присвяченому Фреді Меркюрі, в Великобританії червону стрічку одягли 70 тисяч прихильників співака. Незабаром, поминальна стрічка кольору крові стала всесвітнім символом боротьби зі СНІД і солідарності з тими, кого торкнулась ця проблема. 

Всесвітній День Боротьби зі СНІД

Щорічно громадськість планети 1 грудня відзначає Всесвітній День Боротьби зі СНІД. Його головна мета – привернути увагу до проблеми ВІЛ/СНІД, яка за своєю руйнівною силою немає собі рівних. Розпочавшись з поодиноких випадків у 80-х роках минулого століття,  вона перейшла  в третє тисячоліття, поширюючи страх та тривогу. В 1988 році  Організація Об’єднаних Націй офіційно оголосила 1 грудня Всесвітнім Днем  Боротьби зі СНІД. В цей день людство виражає солідарність з людьми, яких торкнулась епідемія, а влада багатьох держав звітує перед своїм народом про ефективність заходів профілактики ВІЛ-інфекції СНІД.

Всесвітній день пам’яті  померлих від СНІД

Вперше в 1983 році в США (Сан-Франциско) відзначався День Пам’яті померлих від СНІД в третю неділю травня. На той час в світі було зареєстровано лише кілька тисяч випадків СНІД. І про цю хворобу практично нічого не було відомо. Організаторами акції стали люди, що пережили біль втрати рідних і друзів, котрих особисто торкнулась трагедія пов’язана з ВІЛ/СНІД. З тих пір щорічно, кожну третю неділю травня світ відзначає цей день і до традиційних акцій приєднується все більше і більше учасників.

І це не випадково. За два десятиліття, що пройшли з моменту перших проявів, вірус вразив понад 65 мільйонів людей. Сьогодні на планеті нараховується 42 мільйони людей, що живуть з ВІЛ. Це люди обох статей, діти. Майже 25 мільйонів вже померло від цієї хвороби.

В цей день велика кількість жителів планети прикріпляє до одягу червону стрічку – в знак скорботи і в пам’ять про мільйони людей, яких СНІД позбавив життя, в знак солідарності з тими, хто має ВІЛ-позитивний статус, або вже хворий на СНІД. Як вияв розуміння проблем, пов’язаних з ВІЛ/СНІД, які не мають кордонів, національностей, статі і віку. Як символ надії на те, що людство обов’язково переможе цю хворобу.

 МОЯ ІСТОРІЯ – ПОГЛЯД З СЕРЕДНИ

Історія, якої могло не бути...

Озираючись назад, в минуле, я починаю усвідомлювати, що крім болю нічого не приносила людям. Дізнавшись про те, що в мене позитивний результат тесту на ВІЛ – я нічого не відчула, ні болю ні страху, хіба що ще більше почала звинувачувати оточуючих в тому, що зі мною сталося. І замість того, щоб зупинитися і спокійно все обдумати, ще з більшою ненавистю приймала наркотики. Найжахливіше було те, що я відміряла собі строк 1-2 роки життя, а потім – смерть... вживаючи наркотики, навіть не задумувалась про своє здоров’я і про те, як буду жити далі. Але влітку цього року  я стала перед вибором. Чи йти на вулицю, бомжувати, чи вести тверезий спосіб життя. Дякуючи Богу, я не опустилась до рівня бомжа, хоча чорна половина мого “я” волала і чинила опір, мені хотілось колотися постійно. Це жахливий і страшний стан. Я думала, що мене ніколи не випустить наркотик. Але мені допомогли добрі сили  і моя заздрість. Я заздрила молоді, яка вела здоровий спосіб життя, була весела і щаслива без наркотиків. І я вистояла...

Мені дуже довго здавалось, що все що відбувається – то не зі мною, я запитувала себе, чому я прожила пусте, нікому не потрібне життя?

Я прожила своє життя “на халяву”, за чужий рахунок. Хоча в дитинстві мріяла мати сім’ю, дітей, у мене нічого цього нема, та я і не доклала зусиль до того, аби усе це в мене було.

Сім’я мене розуміє, у мене є надійні друзі, котрі постійно поряд. Зараз свій душевний стан я висловлюю в малюнках, коли малюю – стає легше, ніби папір забирає весь мій біль. Хоча мені дуже  важко знаходитись серед людей, які не кривлячи душею можуть вказати мені на мої помилки, я вдячна їм за те, що бачу свої недоліки. 

Але все одно, я постійно думаю про СМЕРТЬ...   

Оля, 22 р. , м. Вінниця

Чому саме я ?.. 

            Ніколи не міг подумати, що колись щось подібне може трапитись зі мною. Адже я нічим не гірше інших, хоча і не краще, чому саме я ?.. Я як і всі мої однолітки навчався у школі, навіть успішно навчався, грав у футбол за збірну школи, поступив до престижного ВУЗу. У мене хороші батьки, - благополучна сім’я, як то прийнято говорити. Я завжди намагався бути таким як усі, і це стало моїм вироком, я як і усі ще в шкільному віці вперше спробував алкоголь, цигарки.

У вісімнадцять я зробив собі перший укол – спробував наркотики, знову ж таки, піддався атмосфері компанії, щоб не виділятись. Потім дози збільшувались, . . а потім я зрозумів, що без наркотиків не зможу.

Який з уколів став для мене фатальним я не знаю, але пів року тому у мене виявлено ВІЛ. Я до цього часу не можу змиритись з тим чому так сталося, коли я переступив межу, з якої вже не зміг повернутися до здорового життя ? Мені всього 26 років, а життя можна вважати загубленим, я не думаю, що за рік чи два я помру, але точно вже знаю, що моє життя чітко відміряне. Я ніколи не зможу в повній мірі насолоджуватись життям, я приречений, як це не страшно звучить. Єдине, чого я ніколи не зможу зрозуміти, - чому саме я ?...

Я надіюсь....

Сергій, 26 років. Вінницька обл.

Я стану легендою ...

"Я жив заради сексу. З глузду можна зійти, як на мене вплинув СНІД. Я став думати зовсім по іншому. Я був жахливо безпорядним в статевих стосунках, а тепер став майже монахом. Кожному розпуснику я б порадив пройти тест на СНІД"
Фреді Меркюрі

Однією з жінок, що залишила слід в житті Фреді Меркюрі була німецька актриса Барбара Валентин. Вони зустрілися в Мюнхені, куди переїхав Фреді, так як життя у Лондоні почало здаватися йому обмеженим. В Мюнхені, з його вільними поглядами Меркюрі міг жити не привертаючи до себе зайвої уваги. Їх зустріч відбулась у барі “Нью-Йорк” і з першої хвилини знайомства вони стали друзями. Меркюрі помітив, що Барбара була надзвичайно цікавою особистістю. Це було початком прекрасної і дивної дружби, якийсь час вони навіть жили в одній квартирі. Пізніше Барбара скаже: “У нас були незвичні стосунки. Він був геєм,  мені  подобались чоловіки. Але ми були закохані”.

Протягом трьох наступних років він і Барбара були нерозлучні. Вони разом вештались по мюнхенським барам. Інколи так траплялось, що Меркюрі, Барбара та їх нове захоплення опинялись втрьох в одному ліжку.

В 1985-му все змінилось. Меркюрі вирішує повернутись до Лондону. Без будь-якої видимої причини і пояснень він раптово залишає місто, яке дало йому стільки задоволення. В Лондоні він надає перевагу компанії кішок, собак та рибок, а не вечіркам та сексу. Фреді стає привидом тієї людини, яка звабила Барбару в мюнхенському клубі.

В 1987 році вони знову зустрілись, коли Барбара приїхала до Лондону. Вона жахнулась, побачивши темну пляму, що проступила на обличчі у Фреді. Акторка, багато друзів якої померли від СНІДу, знала, що це синдром Капоші, одна з ознак смертельної хвороби. В наступні місяці пляма поширилась на ніс, шию, плечі і ноги. Фреді мучив страшенний біль і він приймав знеболювальне. Він ніколи не жалівся на свої страждання. Кілька разів Меркюрі робили переливання крові. Одного разу в Швейцарії вони зайшли в одну церкву і молились, щоб сталося чудо.

Меркюрі любив, коли його відвідували близькі друзі, і говорив, що Барбара знову зробила його щасливим. Меркюрі не міг заснути ні вдень ні в ночі, був слабкий та безпомічним. На його обличчі чітко проступали ознаки близької смерті. Барбара залишала його дім зі сльозами на очах, знаючи, що у них більше ніколи не буде щасливих днів. Кілька тижнів по тому вона надіслала йому ключ від їх квартири, зроблений із золота. Ключ від минулого, якого не повернеш ... 

Свої останні роки Фредді Меркюрі прожив дуже замкнуто, не відгукуючись на плітки про те, що він хворіє на СНІД. Але 23 листопада 1991 року  він зробив офіційну заяву, яка підтвердила діагноз: “... настав час знати правду моїм друзям і прихильникам в усьому світі, я сподіваюсь, що всі підтримають мене, моїх лікарів і всіх, хто страждає на СНІД,  в боротьбі проти цієї жахливої хвороби”. Фреді Меркурі помер від СНІД  наступного дня, 24 листопада 1991 року в себе вдома у Лондоні.

 Наступна історія.

Зроби все, щоб вона була не про тебе.....

 КУДИ ЗВЕРТАТИСЬ У РАЗІ ПОТРЕБИ

Якщо в тебе виникне потреба більше дізнатись про ВІЛ/СНІД, то звертайся в:

-          Вінницький обласний центр з боротьби та профілактики ВІЛ/СНІД;

-          Вінницький обласний центр здоров’я;

-          Вінницький обласний наркологічний диспансер “Соціотерапія”, кабінети наркологів в районах;

-          центр та кабінети  планування сім’ї;

-          центри соціальних служб для молоді (обласні, міські, районні);

-          управління (відділи) у справах сім’ї та молоді (обласні, міські, районні);

-          відділи у справах неповнолітніх (обласні, міські, районні);

-          службу “Телефон довіри”;

-          санітарно-епідеміологічні станції (обласні, міські, районні);

-          в лікарні за місцем проживання (кабінети анонімного консультування та обстеження на ВІЛ).

 СЛОВНИК СНІД-ТЕРМІНІВ

Антиген – речовина, зазвичай органічного походження, що стимулює імунну відповідь. Імунна система розпізнає цю речовину як чужорідну і виробляє антитіла для боротьби із нею.

Антитіло – білкова сполука, яку організм виробляє у відповідь на антиген, щоб знищити або нейтралізувати бактерії, віруси, отрути чи інші чужорідні речовини.

Безсимптомний -  про захворювання, яке проходить при відсутності внутрішніх хворобливих відчуттів або будь-яких зовнішніх проявів.

ВІЛ (Human Immunodeficiency Virus, HIV) – вірус імунодефіциту людини, що приводить до захворювання на СНІД.

Імунітет – несприйнятливість організму до інфекційних  та неінфекційних агентів та речовин: бактерій, вірусів та інших продуктів, що є чужими для організму. Розрізняють вроджений та набутий імунітет. Вроджений імунітет передається  спадково, як і інші генетичні ознаки. Набутий імунітет (може бути активно або пасивно набутим) виникає в результаті перенесеної хвороби або вакцинації і по спадку не передається.

Імунна система – сукупність органів, тканин, клітин, що забезпечують розвиток імунної відповіді. До центральних органів імунної системи відносять  кістковий мозок та вилочкову  залозу, до периферійних -  селезінка, лімфатичні вузли та інші скопичення лімфоїдних тканин.  Імунна система розпізнає чужорідні речовини, нейтралізує їх і “запам’ятовує” свою відповідь, щоб відтворити її при зіткненні з аналогічним антигеном.

Імунодефіцит – нездатність деяких ланок імунної системи нормально функціонувати, в результаті чого  знижується опірність організму людини до інфекційних антигенів і підвищується ймовірність розвитку різних захворювань, до яких в іншому випадку пацієнт не був би  схильний.

Імуноферментний аналіз (ІФА) – лабораторне дослідження, яке дозволяє визначити наявність ВІЛ-антитіл в крові; тест на ВІЛ-антитіла.

Інкубаційний період  - проміжок часу між початковим зараженням і появою перших симптомів захворювання.

Інфекція – стан, коли в організм потрапляє чужорідний агент (бактерія, грибок, найпростіші або вірус), який розмножується і здійснює хвороботворний ефект (активна інфекція).

Клінічні випробування – ретельно сплановане і проведене дослідження впливу ліків або вакцини на людину. Всі нові ліки і вакцини перед тим, як вони будуть ухвалені для застосування, повинні пройти клінічні дослідження.

Лімфатичні вузли – невеликі залози у формі зерна квасолі, яке складається в основному з лімфоцитів, лімфи та з’єднувальної тканини. Лімфатичні вузли знаходяться у різних частинах тіла і необхідні для нормальної роботи імунної системи.  Вони пов’язані між собою із іншими органами лімфатичної системи лімфатичними судинами. Було виявлено, що  ВІЛ-інфекція вже на самій ранній стадії проникає в лімфатичну тканину і поширюється в ній задовго до появи перших симптомів.

Лімфоаденопатія  – збільшення залоз, особливо лімфовузлів.

Мутація – раптові зміни, в результаті яких з’являються нові спадкові ознаки. ВІЛ схильний до стрімких мутацій. В ході ВІЛ-захворювання в однієї і тієї ж людини  виникають все нові штами (різновиди) вірусу, що абсолютно різні за швидкістю відтворення і за своєю здатністю ініціювати  та вбивати ті або інші типи клітин.

Опортуністичні інфекції – захворювання людини з ослабленою імунною системою, яке викликане мікроорганізмом, що, як правило, не є хвороботворним для звичайної людини.

Пневмоцистна пневмонія (ПЦП) – небезпечна для життя форма пневмонії, яка виникає у людей з ослабленою імунною системою. Одна з поширених опортуністичних інфекцій при СНІД.

Саркома Капоши  - злоякісна пухлина на стінках кровоносних судин, що видима крізь шкіру  і/або слизові оболонки. Саркома Капоші, як правило, являє собою нехворобливі плями або вузлики червоного, фіолетового або бурого кольору на поверхні шкіри або рідше – на внутрішніх органах. Саркома Капоші при ВІЛ-інфекції дає підставу для діагнозу СНІД.

Симптом – будь-яка відчутна зміна в організмі або його функціях, виявлена на підставі скарг хворого (суб’єктивний симптом) або виявлена при дослідженні лікарем (об’єктивний симптом).

Туберкульоз  - інфекційне захворювання, яке викликається мікобактеріями туберкульозу. Найчастіше туберкульоз вражає органи дихання, але й зустрічається туберкульоз інших органів і систем, який вражає сечостатеву систему, очі, периферійні лімфовузли, кістки і суглоби, шкіру. Зараження, як правило, відбувається повітряно-крапельним шляхом – при вдиханні мікроскопічних крапель слини, яка виділяється зараженою людиною при кашлі, чханні, розмові тощо. 

При підготовці видання автори використовували матеріали:

Інформаційні матеріали Вінницької обласної санепідемстанції.

Люди и ВИЧ. Книга для неравнодушных. – К., 2001 (Международный Альянс по ВИЧ/СПИД).

Сайт - http://www.unicef.org/  - Міжнародний Фонд Допомоги Дітям (UNICEF)

Сайт http://www.unaids.org/ - Объединенная программа ООН по ВИЧ/СПИДу.

Сайт www.aids.ru - СПИД: научимся жить.

Сайт www.spid.ru - Сервер Московского Центра по борьбе со СПИДом.

СНІД в Україні. ВІЛ-інфекція: проблеми жінок та дітей. – К., 2002 (Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД).

Статистичні данимі  Українського Центру профілактики і боротьби зі СНІД МОЗ України

Эпидемия ВИЧ/СПИДа в Украине: социально-демографический аспект. – К., 2000.